9 травня 1992 року – Прийняття Рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату (Нью-Йорк, США)
Метою конвенції є стабілізація концентрацій парникових газів в атмосфері на такому рівні, що не допускав би небезпечного антропогенного впливу на клімат планети. Основою дії Рамкової конвенції ООН про зміну клімату є принцип загальної, але диференційованої відповідальності сторін за кліматичні зміни, що відбуваються. Країни, що підписали Конвенцію поділяють на три категорії:
– країни з перехідною економікою, у тому числі Україна, що прийняли на себе особливі зобов’язання щодо обмеження викидів;
– країни, що прийняли на себе особливі зобов’язання фінансового характеру для допомоги країнам, що розвиваються, та країнам з перехідною економікою, у тому числі шляхом надання екологічно чистих технологій;
– країни, що розвиваються, яким надається науково-технічна й фінансова допомога в дотриманні зобов’язань щодо скорочення викидів парникових газів.
Країни-учасниці Рамкової Конвенції щороку зустрічаються на кліматичній конференції ООН. Найвідоміша з них відбулася в 1997 році в японському місті Кіото, на якій був прийнятий Кіотський протокол. У ньому зафіксовано скорочення викидів парникових газів до певного рівня усіма промислово розвинутими країнами.
Конвенцію підписали понад 180 країн світу. Україна ратифікувала її в 1996 році.